Закрапав дощ (до Дня пам’яті)

Сьогодні в Україні і в усьому світі День вшанування усіх полеглих під час Другої Світової. Але, я думаю, що день цей стане набагато більшим за обсягом – і згадуватимуть усіх захисників країни за всі часи її існування. Вразило мене одне фото на днях – напис на могилі захисника «Ходімо, брате, вже до раю, бо в пеклі ми уже були». Загубилося те фото у фейсбучних новинах, але не забулося – наштовхнуло на роздуми, і молитви, і рядки… До Дня пам’яті

 

Закрапав дощ (до Дня пам’яті)

 

Закрапав дощ. То Україна-мати

Заплакала за рідними синами,

Вербовим віттям стала обіймати,

Під цвіркунові співи колисати

Й тужити передзвонами у храмі…

 

Полинули у небонько птахами,

Щоб там для всіх нас янголами стати…

Знов припадуть гарячими губами

До трун своїх дітей невтішні мами,

Й від болю стиснуть зуби сиві тати…

 

Жалійкою весна нам знову грає…

Трембіти застогнали, загули…

Летіть, летіть, рідненькі, вже до раю,

Бо в пеклі тому ви уже були!

 

Нескорені й повік непереможні,

Прийняли смерть, не ставши на коліна.

І вщент розбились наміри ворожі,

Бо всі небесні сотні на сторожі…

Колись про вас складе кобзар билини…

 

Ні, танками не розчавити душу!

Ні, градами її не розстріляти!

Бо маєм Божу милість непорушну

І янголів підтримку завжди слушну –

Нам є для кого жити й воскресати!

 

Не бійсь, моя кохана, то лунає

Не вибух, а звичайний собі грім…

Дивися, люба, наша доня має

Такі ж волошки в погляді яснім…

 

Загинули полеглі недаремно –

На рівні ДНК передали

Незламну стійкість у часи буремні

І сили захищати землю ревно

Майбутнім поколінням на віки.

 

Минуть роки, а подвиг їх не згасне,

Обличчя їх всміхатимуться нам…

Каштанове суцвіття вкриє рясно

Міста і села, де війни нема…

© Ірина Іваськів 04.05.2019