Ярослав Журавель. На світлу пам’ять

Ярослав Журавель… Сьогодні немає українця, який би не знав це ім’я. Поранений військовий, що декілька діб чекав на допомогу. Але за ним так і не прийшли. Злетіла журавлем у небо твоя душа. Але смерть твоя не даремна. Ти сколихнув Україну, і в багатьох серцях з новою силою защеміла любов до рідної землі. Тебе пам’ятатимуть. І звідкілясь знаю, що ти й там, на небі, продовжуватимеш захищати наші життя, закриваючи своїм простріленим тілом. Бо ти точно не кинеш…

Пам’яті Ярослава Журавля

 

Без їжі, без води, без допомоги…

В бруднім пилу, розпеченім від спеки…

Хлюпоче кров і оніміли ноги…

В липневім небі маряться лелеки…

 

Нема кому бодай слівце сказати…

Єдині співрозмовники у смузі –

Шалені галасливі ластів’ята

І вбиті поруч побратими-друзі…

 

Чотири дні під небом України…

Розстріляний, забутий, безпорадний…

Спустошеність така, що рве судини…

З безодні регіт чується злорадний…

 

Крадеться відчай болісно-гнітючий…

Свої не кинуть! Витягнуть! Врятують!

Але йде час трагічно-неминучий,

А депутати… з мовою воюють…

 

Там надважливі речі розглядають:

Ломбарди, казино, мікрокредити…

Війна? Яка? В тій стороні стріляють?

Не може буть! Та правди ніде діти…

 

Знецінені життя… І смерть томлива…

І гасла на білбордах новомодні…

На вбивць і тих, хто відхрестивсь зрадливо,

Я закликаю всі суди Господні!

 

Змарніли щоки зблідлі та запалі…

Ну, ось і все… Душа вже відлітає…

Верхівка влади десь відпочиває…

Та то таке… Гортайте стрічку далі…

 

Ярослав Журавель… Пробач їм, синку…

© Ірина Іваськів 21.07.2020