Владислав Лактіонов. На спомин

Війна триває. Військові гинуть. Моторошно від того, що ці новини стали якимись звичними. Але за кожною втратою – чиєсь реальне життя з коханою людиною, невсидючим дитятком, відвідинами батьків, ремонтами та городами, роботою і навчанням, рибалкою, футболом, подорожами, світлинами, планами на майбутнє, мріями та сподіваннями. За кожною втратою – чиєсь ім’я. Справжні імена справжніх людей. Пам’ятайте ці імена. Владислав Лактіонов – одне з них. Багатьох, про кого пишу, я не знаю особисто, але всі ці вірші про Україну – це відгук серця, щоб розділити із родинами загиблих біль втрати й запам’ятати хоча б деякі імена.