Вірші про осінь

Люблю осінь. Зі свідомої юності. Щороку народжувалися вірші про осінь, осінні поетичні замальовки, що допомагали зафіксувати хвилі мінливого осіннього настрою. Вірші про осінь з цієї добірки прийшли до мене російською. Виокремила їх в цьому дописі.

Буває у вас так, що ніби засихаєте як поет? І що тоді оживляє вас, повертає до творчості, відновлює письменницьку форму? Погуляти по парку? Полежати в гамаку? Побути на самоті? Або, навпаки, провести час із друзями? Почитати книгу? Переключитися на щось інше?

Іноді і пари крапельок досить, щоб зволожити паросток майбутнього тексту. Люблю дощ у будь-яких його проявах. Без парасольки. І щоб босоніж… У мене завжди було особливе ставлення до осені. Ось ці перші рядки про осінь я написала, коли мені було 16 років.

 

Когда стоишь под ливнем, слёз не надо прятать –

Их от дождинок всё равно не отличить…

И что за свойство у природы – плакать?

Ей больно от того, что мы не можем жить?

© Ирина Иваськив 1986

---

 

Ноябрь. Голуби пасутся…

Последний лист слетает с ветки…

И облака-мечты несутся…

Роняя грусть капели редкой…

 

Мне до мигрени одиноко…

До сумасшествия мне пусто…

Не просто больно или грустно,

До воя, роя, боя плохо…

 

Но я держусь, я улыбаюсь…

И разгоняю боль по венам…

Надеюсь, верю, снова каюсь,

Вымаливая перемены…

© Ирина Иваськив 08.11.2017

---

 

Поседела трава от инея,

Опадает последний лист,

И в молочном тумане линия:

Горизонт? Или просто жизнь…

 

Всё бежим и бежим до одури

За успехом и счастьем мы…

Но они то ли быстро бегают,

То ли просто уходят в сны…

© Ирина Иваськив 07.11.2018

---

 

Туман настолько плотный и створоженный,

Что через пару метров всё теряется.

Но где-то там, внутри, Христом заложены,

Ориентиры в морось пробиваются.

© Ирина Иваськив 19.11.2019