Відбувся просвітницький захід до 81-ї річниці вигнання нацистських окупантів з України

24 жовтня 2025 року у гімназії № 17 Кам’янського (директор: Ірина Мартиненко) відбувся просвітницький захід до 81-ї річниці вигнання нацистських окупантів з України (і з Дніпровщини зокрема).

Вигнання нацистських окупантів з України

Ми сиділи в затишній читальній залі гімназії: учні старших класів, вчителі, гості. Згадували болючі дати та цифри, дивились уривки документальних фільмів і зворушливі інсценівки, вшановували українців, які боролися з нацизмом у роки Другої світової війни 1939-1945 і пізніше. Трагічні сторінки нашої історії. Мільйони загублених життів. У цій війні загинув кожний п’ятий житель Української РСР. З-поміж українців, мобілізованих улітку 1941-го, додому повернулися лише 3 відсотки. Мурахи по шкірі від цієї несосвітенної ціни, яку сплатили попередні покоління, аби в нас було майбутнє.

Наше рідне Кам’янське теж зазнало німецької окупації: понад 2 роки – з 23 серпня 1941 по 25 жовтня 1943 – місто було зайняте німецькими військами… До війни у Кам’янському мешкало 148 тисяч жителів. Понад 18 тисяч кам’янчан стали на захист країни, воюючи на різних фронтах. Майже 11 тисяч з них полягли на полі бою.

Щиро й уклінно дякуємо всім, хто наближав перемогу у Другій світовій, хто невтомно працював для забезпечення фронту, хто самовіддано відбудовував зруйновані міста і села.

Вигнання рашистських окупантів з України

Переживши жахи війни, наші дідусі й бабусі мріяли про те, щоб діти й онуки зростали в мирній Україні, щоб ця багатостраждальна земля ніколи більше не здригалася від вибухів і не просочувалася кров’ю українців. Та на долю сучасних поколінь теж випало виборювати свободу для України – не минуло й 70 років з Дня завершення Другої світової, як підступний сусід пішов на Україну новою війною. І ось уже 12-й рік поспіль захисники боронять нашу землю, здобуваючи право України на існування, незалежність, свободу. І знову гинуть наші найдорожчі… І намальовані крила на стіні читальні, і надпис на дитячому малюнку «Пам’ятаємо», і ілюміновані зірочки в інсценівці – усе нагадує про те, скільки загиблих жителів міста стали ангелами…

Про це не з підручників знає гість заходу Олександр Самойлович. Втративши на російсько-українській війні сина, не зламався – опікується родинами загиблих захисників, волонтерить і, попри активну депутатську і громадську діяльність, знаходить час на те, щоб виховувати молодь.

Теж мала нагоду поспілкуватися зі старшокласниками. Презентувала їм свої книги «Думки з тамбура» і «Євдокія». Сам собою зав’язався теплий діалог від серця до серця. Вдячна учням, які підготували цей захід (діти, ви – неймовірні!), і їх класним керівникам (Олені Костіковій, Катерині Карповій). Діти пречудові. Біля них відігрівається душа. Зустріч, яку я точно збережу у своєму серці.

Що ж, досвід боротьби з нацизмом вчить, що війна завжди закінчується у столиці агресора. Так сталось у Другій світовій. Так станеться і в російсько-українській війні. Вірю, що росіяни будуть покарані за свої злочини. А поки що – нам своє робити! Тож тримаймося! У нас усе буде добре!