Світлофори відраховують життя
Філософські вірші

Світлофори відраховують життя

Люблю блакитний колір. Завжди цікаво було, чому його немає на світлофорах. Бо не вміщується він в ті три цятки на світлофорах. Бо надто він безкрайній і розкутий. Є в ньому якийсь витік нового, зародок змін, пролог майбутнього. Надихатись ним хочеться, загорнутись в нього, всотати кожною клітиною душі… Поки блимають цифри на світлофорі, про стільки встигаєш подумати. ))) Ось там, біля світлофору, й народився цей вірш «Світлофори відраховують життя» (як і деякі інші філософські вірші). А про що ви розмірковуєте, стоячи в очікуванні зеленого дозволу світлофору? Які відчуття викликає у вас блакитний?

Світлофори відраховують життя

Світлофори відраховують життя…
Той зворотній відлік невблаганний…
А зима з розкішним видом панни
Дні кудись жене без вороття…
Світлофори відраховують життя
Всі стоять, чекають на зелений.
А мене щось тягне на блакитний.
Він якийсь спокійний і привітний,
Магнетичний, вільний, не гноблений…
Світлофори відраховують життя
Зупиняють біг наш світлофори,
Й раптом уповільнюються миті,
Щоб в проваллі ясної блакиті
Встигли люди роздивитись зорі…
Світлофори відраховують життя
Мій блакитний спогади віршує,
Розчиняє музикою звуки
Й для переосмислення розпуки
Декілька миттєвостей дарує…
🚦
Ні, не буду ждати, поки поруч
Цифри обнуляться в порожнечу,
Поки тіло вловить холоднечу, –
Я піду ліворуч чи праворуч…
🚦
Я піду, куди гука блакитний, –
До дзвінкої тиші на світанні…
Крапки – то не речення останні,
То – зав’язок ніжний, оксамитний…
© Ірина Іваськів 17.01.2021
Сподобалась публікація? Поділіться нею!

Поет, письменник, композитор, вчитель-методист, громадський діяч, керівник Школи Копірайтингу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

four × 1 =