Свічечко, палай, не згасай

Пройшов День пам’яті жертв голодоморів. Годину тому наштовхнулась в мережі на чийсь глузливий коментар: мовляв, ніяких голодоморів не було – то фотографували з різних ракурсів п’яних людей, що лежали по вулицях. Так серце стислося – цим людям жодні докази не допоможуть… Боляче… Свічечко палай…

Як мій рід пережив Голодомор

Мій рід сильно постраждав від голодоморів. І по маминій, і по батьковій лінії було стільки смертей. Пам’ятаю, як ще маленькою ми приїздили до бабці в село, й мій тато з друзями ходили на полювання ховрашків у полі. Вони зростали в голодоморах і з самого дитинства навчилися справно полювати на дрібних тварин (рибу ловили просто руками)… А на ховрашків в нашому селі полювали до 80-х років… Настільки сильною була пам’ять в людей про ті смертельно-жахливі голодоморні хвилі…

Прабабця під час першого голодомору змогла народити третю дитинку, але була настільки виснаженою, що померла, так і не побачивши своєї доні. Мій прадід вигодовував дитя чим міг. За рік його вбили на базарі за те, що вкрав хлібець й ніс додому дітям. Моя бабуся двічі топила в річці мою 2-хрічну маму, бо не було її чим годувати… Не всі, але ми вижили… Я на фізичному рівні не можу винести, коли ржуть з голодомору, коли хлібом витирають руки, бо на столі немає серветок, коли тоннами викидають якісь продукти (свіжі, просто не кондиція), коли не збирають врожай і він згниває на полях…

А інколи (коли глянеш, як якась старенька біля каси тремтячими руками перераховує мідяки, щоб купити найдешевого хлібця) мені здається, що тінь голодомору ходить по країні і досі. Підрахували: щоб вшанувати хвилиною мовчання кожного, хто тоді загинув від голоду, знадобиться 13 років… Царство Небесне всім померлим у голодоморах. Я вірю, Господи, що там, на небі, Ти годуєш їх найсмачнішими стравами… Так от і народився вірш «Свічечко, палай, не згасай».

Свічечко палай, не згасай

(жертвам Голодомору)

Надвечір’я мружиться в сніжинках.

Листопад дерева роздягає,

Журно у віконця заглядає.

Тихо так… До дзвону в перетинках…

В когось плазма у вікні виблискує,

В когось вже розвішані гірлянди.

А де-інде на старенькі рянди

Виставлена свічечка. Потріскує…

Свічечко, палай, не згасай!

Вогник пам’яті передай!

Тим, хто є і буде після,

Наспіває згадку пісня.

Свічечко, палай, не згасай!

В склянці із пшеничними зернятами…

Миготить собі на підвіконні…

Образи висвітлює іконні

Небожат, що спрагло рученятами

Тягнуться до хлібчика скоринки…

Виснажені голодом сутужним,

Невблаганним, болісним, потужним,

До Христа злетіли на Обжинки…

Свічечко, палай, не згасай!

Вогник пам’яті передай!

Тим, хто є і буде після,

Наспіває згадку пісня.

Свічечко, палай, не згасай!

Плачуть співаниці передзвонні…

Зупинись у метушні й гонитві…

Ті мільйони душ згадай в молитві

Свічкою на кожнім підвіконні…

Свічечко, палай, не згасай!

Вогник пам’яті передай!

Тим, хто є і буде після,

Наспіває згадку пісня.

Свічечко, палай, не згасай!

Ⓒ Ірина Іваськів 28.11.2020