У кожного в житті була своя Марь Ванна

У кожного в житті була своя Марь Ванна, яка одного разу привселюдно сказала щось глузливо-хльостко: – Сідай! Два! Геть відбивши охоту малювати, співати, танцювати, писати…

І людина роками живе з цим ступором, не наважуючись навіть спробувати те, до чого з самого дитинства лежить душа. Ходить, таємно поглядаючи через паркан на заповідну територію творчості.

У 16 років батьки відвели мене до металургійного коледжу. Тому що там працювала сусідка. Тому що там був недобір. Тому що в нашому місті тільки технічні навчальні заклади.

Але моя любов до малювання, музики й письменства втілилася в дипломі. Ніколи не забуду, як голова держкомісії під час захисту диплома запитав: – Чому ваша система хімводоочищення на кресленні схожа на скрипку?

Ваша творчість просочиться у життя найнеймовірнішими шляхами. Вона проросте крізь асфальт, у який вас укатали бетонні фрази різних «Марь Ванн». Вона заграє і вистрілить пробкою шампанського та окропить усіх навколо. Одного разу вона зірве дамбу і затопить усі блокування, і перешкоди, і скептицизм, і невіру. І розіллється чистою водоймою там, де не вистачало води, щоб усі могли черпати з неї.

Ваше бажання писати теж привалило чиїмись бетонними плитами? Зрушити їх самотужки не завжди під силу. Бо Марь Ванна постаралася… Але спробуйте знайти когось, хто допоможе вам у цьому!

Сподобалась публікація? Поділіться нею!