Стояла черга в банкомат

Мабуть, ми ніколи не зрозуміємо, що для людини, яка була на війні, означає цифра 200. Для нас це – просто купюри номіналом у двісті гривень. А для солдата – болісні спогади. За кожною такою цифрою – своя історія. «Стояла черга в банкомат» – лише крихітний хвилинний епізод з тих історій.

 

Стояла черга в банкомат

 

Стояла черга в банкомат.

Про щось своє мурмочуть всі.

Стояв між ними і солдат,

Мов той прибулець на Землі…

 

Нові і дивні відчуття…

Нарешті ось весна прийшла

У звуки мирного життя…

Повільно черга так пливла…

 

Щось забарився здоровань:

Оре в мобілу: – Да остынь!

Ну, нет здесь пятихаток, Ань,

Одни двухсотые, прикинь!

 

Здригнувсь солдат, завмер і зблід –

Встромилось слово те ножем…

Закалаталось все врозбрід, 

Занив тупий болючий щем…

 

Він знає, що таке війна –

Два перших роки воював,

Але обличчя й імена

Усіх двохсотих пам’ятав…

 

Дмитра виносив на собі,

А Сані очі закривав,

А Жеку хльоскав по щоці,

Щоб, с*ка-бл*ть, не помирав…

 

А ще Данило, друг, земляк,

У госпіталі раптом вмер…

І погляд сонячний закляк

Перед очима дотепер…

 

Хтось плескав тихо по спині:

– Ну, що ж ви? Черга підійшла!

П’ять років як не на війні,

А й досі ступорить душа…

 

«Друзяки, – сам в собі сказав,

– За вас сьогодні вип’ю водки…»

Праворуч здоровань стояв

Й перераховував двохсотки…

©️ Ірина Іваськів 11.04.2021