Січень цьогоріч

Матусенька спочила у перші години нового 2012 року. Всі святкували Новий рік, а її душа у ніч з 31-го грудня на 01-ше січня розпочала нове життя у вічності… 9 років потому. Холодно без тебе, мамусю… Але січень цьогоріч наче змилостивився, не лютував морозами, а плакав дощами разом зі мною…

Січень цьогоріч теплішим став до мене…

Видався безсніжним і поблажливим,

Стриманим і зовсім не обтяжливим,

Як усі роки без тебе, нене…

Десь за хмарами, в пастельно-свіжій гаммі,

Мов жаринка, рідний погляд промайне…

Він з роками не так чітко постає –

Я боюсь його забути, мамо…

На календарі січнева дата знову…

Вкотре день народження матуся

Радо святкуватиме з Ісусом…

Але ж я почую колискову…

Я відчую дотик крізь нашарування…

Від безсоння у підсоння підіймусь…

Бережи її, коханий мій Ісус…

Віднеси їй спогади й вітання…

Ⓒ Ірина Іваськів 09.01.2021

P.S.: А ще пишуться пісні про маму. Ця пісня про наших найкращих матусь, що подарували нам життя і турботу. Не лишайте нас, рідненькі. Ви потрібні нам, як повітря. Тож просто живіть. Просто будьте. Ради нас. Аби ми почувалися щасливими від того, що ви є поруч. З ніжною пам’яттю про мамусь-небожительок і світлими молитвами про живих ненечок: міцного вам здоров’я та многая літа! ❤️