Щороку на дев’яте травня

Стільки мільйонів людей поклали свої життя у Другій Світовій. Серед тих мільйонів є декілька життів і моїх рідних. І по маминій лінії, і по татовій. Війна вирвала їх з нашого роду. Але тільки фізично. Бо вони навіки з нами. Словами вірша «Щороку на дев’яте травня» вклоняюся низько усім загиблим і обіймаю усіх живих.

Щороку на дев’яте травня

Свічки запалюють каштани,

Щоб не забулась кривда давня,

Щоб всі схилилися в пошані.

І дивний стан щемить у серці:

І вдячність, і печаль на святі…

Мій дід загинув в 41-м,

А ще один – у 45-м…

Накличуть тугу зорі ранні…

Мій дід – славетний українець.

А ще один – єврей по мамі,

по татку – український німець…

Мій дядько без ноги прибув,

Не в змозі більше воювати…

А другий партизаном був,

За що був на вербі розп’ятий…

Молодших бабцевих братів

В Німеччину дітьми забрали…

Тікаючи від тих катів,

Обох дві кулі наздогнали…

Ох, де ж ти, Мій Небесний Верше?

Кому потрібні війни кляті?

Мій дід загинув в 41-м,

А ще один – у 45-м…

P.S.: Словами ще одного вірша «Он знову поле маків розквітає» дякую кожному, хто доклав зусиль до Перемоги! А всім захисникам, які боронять нашу землю сьогодні, присвячую пісню «Добрий вечір! Ми із України!».

Сподобалась публікація? Поділіться нею!