Письменницькі марафони – чарівний пендель до мети! Кавусинка #8

Хух! Мій черговий творчий загул закінчився! Увесь вересень від першого і до останнього дня брала участь у письменницькому марафоні, метою якого було написати книгу за місяць. Цілу книгу я й не сподівалася написати, але планку собі встановила значну: до 30 вересня здолати не менше 100 тисяч знаків (близько 10 тисяч слів).

Ох, і складно було… 2 роботи, купа дітей, без чоловіка і без батьків… Початок навчального року, кілька школярів (один з яких першокласник). Нескінченні переклички, медкомісії, батьківські збори, гуртки та секції, уроки з дітьми, поїздки, дні народження… Які там письменницькі марафони?

Мені, щоб творити, потрібна тиша, а її – крихти… Можна писати ввечері, після 23, коли діти вже сплять, і у квартирі, нарешті, стає тихо. Але я до вечора вже ніяка… ))) Доводилося писати уривками й далеко не кожен день, лавіруючи між усім цим моїм багатством…

Але… справа зрушила з мертвої крапки! Результат – готова чернетка книги, до якої руки не доходили близько 7 років! Я регулярно беру участь у письменницьких марафонах, але часто сходжу з дистанції через ось таку свою «довічну» зайнятість. Але в цей раз усе було інакше!

Я сказала: Господи, давай напишемо цю книгу! Скільки ще мені носити її у своєму розумі? Я хочу звільнити кілька файлів у голові! З мене – книга, з Тебе – розтягувати вересень до тих пір, поки я її не закінчу! І ось: розтягнувся цей місяць так, що я написала… у 2 рази більше!

Відчуття таке, що я – молодець! ))) З’явився азарт і бажання дописати все, що колись порозпочинала. Ось за це і люблю письменницькі марафони! Вони допомагають мені рухатись до мети в рази швидше!

© Ірина Іваськів 06.10.2019