Про відсутність натхнення або Повітря сповнене ідей. Кавусинка #1

Мене розчулюють відмовки про відсутність натхнення. Люди, ви про що? Якби хірург чекав натхнення, для когось стало б надто пізно. Якби двірник чекав творчого пориву, вулиці перетворилися б у сміттєві поклади. Якби машиніст чекав піднесення, поїзд не рушив би з місця.

Якщо ви будете нескінченно довго чекати натхнення, ви не просунетеся уперед ані на метр, ви закопаєте свій проект «недоїдками» інших справ, і він просто помре, тому що буде занадто пізно починати його. То ж просто ідіть і робіть те, до чого ви покликані!

Де шукати натхнення?

Для Петра Чайковського натхнення було гостею, для Костянтина Паустовського – душевним підйомом, для Михайла Лермонтова – маренням душі і роздратуванням думки. Але, як би образно творчі люди його не описували, для всіх воно – вміння приводити себе в РОБОЧИЙ СТАН.

Де його шукати? Там, де обличчя покривається потом! Скільки часу його чекати? Та анітрохи! Його НЕ ТРЕБА чекати! Просто почніть йти йому назустріч! Просто почніть робити те, що ви хотіли! І воно прийде як апетит під час їжі! Як осяяння. Як подяка. Як нагорода. Як поцілунок вічності.

Я проти того, щоб доводити себе до нападів у пошуках натхнення, заряджатися алкоголем чи наркотиками, ганятися за ним із кийком, впадати в транси і займатися іншою фігнею, аби вимучити із себе оповідання, вірш, пісню, картину. Навіщо такі складнощі? Чи не легше просто ПОЧАТИ ПРАЦЮВАТИ?

Зробити ВДИХ… Вдихнув і дій! Вдихнув і пиши!

Кажуть, у натхнення немає розкладу. Та є ж!!! Це – години, коли ви працюєте! Люди часто уявляють натхнення примхливим, полохливим, розпещеним, норовливим, норовистим. Не знаю. Можливо, у виняткових випадках. Для мене це – заводний ключик, який можна носити на зв’язці з іншими ключами.

Повітря сповнене ідей! Вони злітаються до вас, як горобці на годівницю. Ви знаходите окрилення у всьому, що вас оточує, – навіть в прогнозі погоди або зведеннях пандемії. Ви раптом починаєте бачити у всьому щось прекрасне. І ваша непідйомно-важка справа, до якої ви роками не наважувалися підступитися, стає раптом легкою, як хмарина…

Сподобалась публікація? Поділіться нею!