Полетіли, синочку, до раю

Як і всі сьогодні, була приголомшена тим, що росія вбила в Києві ще одне немовлятко. Двомісячному Ромкові та його мамі Вікторії…

Полетіли, синочку, до раю!

Хто сказав, що живі не літають?

У душі є розпрямлені крила.

Ми злетіли, Ромасю, злетіли.

Я з тобою, синочку, не бійся!

До небес разом з вітриком звійся!

Не дали твоїм крильцям зміцніти.

Тож я буду з тобою летіти.

А літати – то зовсім не лячно.

Я тобі, мій ангелику, вдячна.

Ти безстрашний, хоча і маленький.

Он вже хмарки під нами низенько.

Он росія, мов ямище, зяє.

Та вона таких крилець не має.

Там не купиш їх – не продаються.

Крила вільним від рабства даються.

Тихий вересень. Ніч. Колисання.

Вий тривоги. І свист. І влучання.

Підхопило ударом із ліжок.

Наче зрізало рід з квітоніжок.

Ми насіємось в небі квітками.

Ти зі мною. Завжди. Біля мами.

Ми летимо, синочку, летимо.

Ранок нам народивсь тріпотливо.

Ось ще трішки і станеться диво –

Подивись, як тут гоже й красиво!

Пісня, присвячена загиблим діткам: «Воєнна колискова»

Інші вірші про війну читайте в рубриці за цим посиланням.

Сподобалась публікація? Поділіться нею!