Підкажіть дорогу до цвинтаря

Такий біль на серці… Кривий Ріг знову закривавлений… Уже навіть і не плаче… Прикриває тіла загиблих чорним поліетиленом і ряднинками… В оплакуванні загиблих і народився вірш «Підкажіть дорогу до цвинтаря». Та маємо триматися… Обіймаю вас, земляки мої… Віритимемо, що на роду Україні написано не тільки плакати… ❤

Підкажіть дорогу до цвинтаря

Підкажіть дорогу до цвинтаря.
Так на ньому, доцю, і стоїмо…
Воно і справа, і зліва від тебе.
І позаду, і попереду – на сотні років…
Як це?
Бо не народять ті, що мали народити…

Підкажіть дорогу до майбутнього.
Так ось так, між могилами, і йди…
Факелами душ освітлений твій шлях,
Адже все це вже було в майбутньому…
Як це?
Вистелена дорога до волі хрестами…

Підкажіть дорогу до України.
Так тепер вона скрізь, куди гляне око…
Розніс вітер українське насіння по світу.
І зберуть урожай навіть ті, що не сіяли…
Як це?
Правда завжди проростає – з генної пам’яті…

Підкажіть дорогу до раю.
Так крізь пекло до раю і вийдеш…
Усі вгору деруться, а ти вниз спускайся.
Чим нижче, тим вище до раю…
Як це?
Там, де нижче не буває, й починається його висота…

Підкажіть дорогу до мене.
Так не дивись на плоди – шукай коріння…
За що воно тримається, й покаже, хто ти.
Зрубають, спалять, отруять, а воно – жиятиме…
Як це?
Витоки життя – кожний, хто боронить Україну…
© Ірина Іваськів 17.01.2025