Перемога під вербами | Вірші про війну

Українці гинуть і гинуть… Харківщина, Запоріжжя, Дніпровщина, Херсонщина… Тернопіль – то ще одна діра в серці України… Після таких трагедій віра у Перемогу надломлюється ще більше… Сьогодні уявилась та Перемога під вербами, спустошена, розчавлена горем, самотня до божевілля…

Перемога під вербами

Заспіваймо, а тільки веселі пісні призабулись.
Політаймо, як крила прострелені здужають змах.
Фарби осені – сині і жовті – в душі відгукнулись.
Тож малюймо красу, затискаючи пензлі в зубах.
.
Словоблудять вітри: то у груди, то в спину мотлошать;
Насипають обіцянок, наче осіннього листя;
Піднатиснувши, залишки віри ізнов розпорошать…
Але зглянеться Бог – і відкриє обійми й захистя.
.
За парканом сусіди в теплицях вирощують стріли,
Щоби цілити ними туди, де вирощують квіти.
Перероблюють небо на пекло чорти озвірілі…
Ну, а наша мета – з пекла небо нащадкам творити…
.
Вицвітають – неначе старі фотографії – спогади.
Нагадайте хто-небудь, як мріяти й бути щасливими.
Хай не бігти, не йти, а хоча б – шкутильгаючи, човгати…
Хай у темряві, голими, босими, спраглими, сивими…
З перебитими кабелями, з перебитими нервами…
Обережно, щоб знову полинула пісня тутешня…
Аби тільки туди, де сидить Перемога під вербами
Й, обливаючись потом і кров’ю, ридає, сердешна…
© Ірина Іваськів 20.11.2025

.