Не ховайте Україну, не спішіть. Вірші про війну
Зібрала до купи думки останніх днів. Масовані комбіновані ракетні атаки. Страшні обстріли Дніпра 26.07.2025 і Кам’янського 29.07.2025. Страшні обстріли Києва 31.07.2025. Влучання в інших містах по всій Україні. Запоріжжя, Одеса, Миколаїв, Суми, Херсон, Харків… Дні жалоби. Гинуть дітки й цілі родини. Відчай і горе людей не виміряти словами. Повзуча окупація нових кілометрів нашої землі. Протести проти скандального закону щодо НАБУ і САП з сильними посланнями на картонках. Стільки переживань і сподівань. Усі вони й уклались у ці рядки: Не ховайте Україну, не спішіть.
Не ховайте Україну, не спішіть…
Не стругайте їй труну, не рийте ями…
Не відспівуйте її, не голосіть,
Бо вона іще жива й дзвенить шаблями…
.
В слові «вижити» фундамент є міцний:
Префікс «ви» упав, лишилось – просто «жити»…
Московити, може, візьмуть вихідний,
Щоб новий світанок здужав забрижити…
.
Ні, не візьмуть. Знову ночі обпекло…
І вогонь шматує гнізда, м’язи, душі…
Закінчились ті, кому не все одно…
Пожвавіли крінж, віскарь, шансон і суші…
.
У сусідів караоке усю ніч…
Що ж, співайте, земляки, – посплю удень я…
Поганяю думи перших півсторіч –
Емоційний стан: «сама собі дуенья»…
.
Віднайду старий у серці камертон –
Затанцюють ноти мрійками на сонці…
Слава Богу, є і маркер, і картон –
Напишу, що накипіло, на картонці…
.
Від костюмів певну публіку млоїть…
Ну, тоді у свій найкращий і вдягнуся.
Не ховайте Україну, не спішіть –
Меч її не затупився, не зігнувся.
.
Бо, їй-бо, життя навчає нас усіх
Бачить трохи далі, ніж крайнебо…
Страшно – не якийсь вчинити гріх,
Страшно – в каятті не мать потреби.
© Ірина Іваськів 03.08.2025
.
Інші вірші про війну читайте в рубриці за цим посиланням.


