На згадку про Феофана
А на війні знову непоправна втрата… Під час обстрілів вбито мого земляка, начмеда Юрія Васильовича Письменного. Я не знала його особисто. Про смерть його взнала з допису на Фейсбуці. Зі світлини дивився на мене кремезний дядько з довгими сивими вусами. За віком – майже дід. Вища медична освіта. На війні – з 2016-го. Людина-легенда, про яку ще напишуть книги. Болісно читати такі новини. Війна триває і бозна, коли те все зупиниться… Хотіла, як і всі, прокоментувати допис своїми співчуттями, але народився вірш «На згадку про Феофана».
На згадку про Феофана
Не вірю, батьку-капітане,
Холодноярий Феофане…
Ну, як же так??? Перехопило
Від шоку дихання, здавило
Від приголомшливої втрати…
Схилили голови солдати…
Осиротіли батальйони…
Є ті, кого і півмільйона
Не може більше замінити.
Бо він – один такий у світі.
Криваво-чорна липня днина…
Знов стогне мама-Україна…
Господь, ніщивними судами
Зійди, веди убивць до тями.
Спочинь, наш вуйко сивоусий,
Ти стільки встиг… Ти стільки зміг…
Вклонімось до землі, до ніг…
Лети в обійми до Ісуса…
Ⓒ Ірина Іваськів 05.07.2021
Ірина Іваськів
Поет, письменник, композитор, вчитель-методист, громадський діяч, керівник Школи Копірайтингу
Вам також може сподобатись
Іде весна | Вірші про весну
Соняхи Іловайська
