Люди без Христа

Кадри влучання БпЛА по автозаправці в Сумах… Удар по Слов’янську з руйнуваннями і загиблими… У Запоріжжі розгрібають завали гуртожитку, куди влучили росіяни… І знову із загиблими… І знову мами з дітками на вулиці… Безутішна жінка, яка чекає біля руїн, поки рятувальники деблокують тіло її сина… Світлина усміхненої семирічної Діаночки, яка померла від поранень у Ладижині… Гучно у Дніпрі, Кам’янському, Павлограді, Нікополі з влучаннями у багатоповерхівки, з пораненими й загиблими… Перелякані дітки в тамбурах… Чорноморськ оплакує загиблих… У Києві мати з сином вистрибують з вікна, щоб урятуватись від пожежі після влучання… Росіяни вибивають енергетику, спричиняючи блекаути… Моє рідне місто по 16 годин буз світла… Стільки горя в Україні… І на цьому тлі вибухають нові й нові корупційні скандали й викриття. Бракує слів це коментувати (це люди без Христа). Тож я краще віршами про корупцію напишу…

Стільки років життя
Не на те, не на тих.
Після свята – виття,
Після смороду – вдих.
Вицвітає буклет
Про країноньку мрій.
Розгинаю хребет.
Темно… Темно мі в ній.
І у тій темноті,
Мов примари, снують
Люди-гроші, які
Без коріння живуть.
Без батьків, без дітей,
Ні моралі, ні меж…
Ні в минуле дверей,
Ні в майбутнєє теж.
Батьківщина? Сім’я?
В продавців-покупців
Зацікавленість вся –
Товщина гаманців.
Без Христа, без понять…
Не спинити нашесть.
Людям цим не болять
Репутація й честь.
Інваліди татьби,
Мародери покраж,
Назбирали ганьби –
Що ж, вокзал-саквояж…
Словом, миршавий стан.
В нім думки – мов загрузлі.
То такий вже баян,
Що аж трохи не гуслі.
Ворог зовні – то жах.
А всередині – встид.
Ми пройдемо цей шлях –
Й употужниться рід.
Ми відчистим від бруду
Історичні спіралі.
Справедливого суду
Всім, хто неньку мою обікрали.
© Ірина Іваськів 15.11.2025