Критичне мислення або Власна думалка письменника

Накотили раптом думки про критичне мислення. Ви помітили, як часто сьогодні ми поширюємо чужі цитати, замість того, щоб висловити свою особисту думку? Як розпливаємося в туманних фразах, коли необхідні конкретні дії і відповідальні вчинки? Як складно нам часом включати власну «думалку», щоб розібратися в самих собі не за допомогою чиїхось афоризмів, а виходячи зі своїх переконань? Як ми, дипломовані інтелектуали, з ніг до голови напхані знаннями, чинимо нелогічно?

Сьогодні багато чого придумано для того, щоб люди перестали думати. Але письменник не може не думати. Йому ніяк не обійтися без досвіду мислити критично. Для нього це – здатність мислити САМОСТІЙНО. До всього доходити своїм розумом, спостерігати, розмірковувати, помічати, порівнювати, аналізувати, ставити будь-яку інформацію під сумнів, докопуючись до правди. Робити висновки, сортувати матеріал, узагальнювати факти, виокремлювати важливе, просівати дані.

Людям зручно «мислити як всі». Стадне мислення – важкопробиваєма броня, що захищає від складних, незручних, болючих питань. Кузня роботів, які щасливо проживуть… не своє життя. А критичне мислення – це завжди дискомфорт. Це – завжди непорозуміння, безглузді суперечки і натягнуті відносини з близькими.

Адже тільки люди, які НЕ думають, завжди однодумці. Але як тільки в надрах мозку загоряється лампочка критичного мислення, людина раптом розуміє, що в тій чи іншій ситуації їй неймовірно складно залишатися однодумцями з тими, з ким вона, можливо, пліч-о-пліч працювала десятки років. Тому письменники часто одинаки.