Грудневий ранок на передовій

Зустрічаю ще один грудневий ранок і думаю: хтось стомився від війни. Та і я теж стомилася. Але від чого? Сводки з передової читати? Памятаєте, як оплакували загиблих на війні у перші роки? А тепер під новинами з передку поодинокі коментарі… А війна та клята триває… Нікуди не поділася вона із серця, і вже ніколи не дінеться. Вибачте нас, таких стомлених… Я знаю, що, незважаючи на ту стомленість, будемо продовжувати з дітками збирати смаколики на передову, відвідувати поранених у госпіталі. А ще вчити з дітками мову і розмовляти з ними про те, що вібвуається за їх життя. А ще писати вірші про війну. Не можу не писати. Бо болить вона.

Грудневий ранок на передовій

Мороз такий, що пальці ледь ворушаться.

Земля взялась грудками – мов каміння.

З верхів’я сніг од вітру рясно труситься.

Світлішає за обрієм. Здіймається світанок наче воскресіння.

Сліди війни припорошило сніжними

Сріблястими пухкими килимами.

Між тих снігів серця стають менш грішними,

Настільки щиро тягнуться, летять молитвами до Бога і до мами.

Дістав блокнот і олівець надгризений –

Замалювать незаймані замети.

Який пейзаж! Безлюдний і засніжений!

А перспектива й кольори! Додому привезу видовищні сюжети!

Він визирав з окопу й домальовував

Ескіз «Грудневий ранок на передовій».

Штриховкою легкою допрацьовував

Казкові кучугури і… Раптовий постріл у безмовності дзвінкій.

Прошила куля сніг недомальований

І опалила контури зимові…

Ще декілька хвилин дививсь, шокований,

Як снігурами на ескіз упали й розтеклись гарячі краплі крові…

© Ірина Іваськів 07.12.2020