Чотирнадцяте жовтня

Завтра в Україні День захисника. Люди за звичкою вітатимуть хлопчиків і чоловіків, традиційно задарюючи їх шкарпетками і одеколонами. Сьогодні Володимир В’ятрович у своєму дописі так влучно застеріг нас од «шкарпетизації» цього дня. Наштовхнув на роздуми. І сам собою з олівця сплив на папір цей вірш «Чотирнадцяте жовтня». Бережіть себе, наші славні захисники!

Чотирнадцяте жовтня

Чотирнадцяте жовтня – не двадцять не третє не лютого.

Тобто зовсім. І повністю. І до кінця абсолютного.

У відношеннях всіх. Радикально і геть докорінно.

Незворотньо. Повік остаточно й на йоту незмінно.

То, затямте, – не хлопців шкарпетками пишно вітати

За одне лише те, що вони… чоловічої статі.

Ні до чого тут стать. Бо й жінок-захисниць є чимало.

Ні до чого тут вік. Кошовими й без вусів ставали.

Захисник – то про інше. То – люди, що вчора й сьогодні

Захищають країну у прагненні жити в свободі.

То – заступники світла, поборники правди і честі,

Оборонці людей в їхнім болі й священнім протесті.

Тож вшануйте полеглих, відвідайте тих, хто в лікарні,

Віднайдіть їм слова щиросердні, і добрі, і гарні,

Помоліться за тих, хто в окопах чи вражім полоні,

Обійміть матерів їх, зігрійте серця і долоні…

Чотирнадцяте жовтня – не двадцять не третє не лютого.

Це – історія наша, з початку й до нині набутого.

Щоб надалі жили у своїй суверенній сторонці,

Стрій тримають і вдень, і вночі вояки-оборонці.

© Ірина Іваськів 13.10.2021