Артем Мирошниченко. На світлу добру згадку

Вбити за мову… Дикунство якесь… Не сприймає душа такого мотиву… «Просто не вкладається в голові: ХХІ століття, Українця в Україні вбито за Українську Мову. В якій країні Світу таке можливо?». Але за мову вбивали і продовжують вбивати. Микола Леонтович, Василь Стус, Олекса Тихий, Ігор Білозір, Володимир Івасюк, Юрій Поправка, Юрій Дяковський, Артем Мирошниченко… Їх багато. Українофоби вбивають за український прапор, за жовто-блакитну стрічку, за українську пісню, за привітання «Слава Україні»… Я ніколи особисто не знала Артема, але мене, як і багатьох, так вразила його мученицька смерть… На його сороковини і народився цей вірш… Спочивай із миром, Артем Мирошниченко, з твоєю коханою Україною в серці… Твоя війна вже скінчилася…

На світлу добру згадку про Артема Мирошниченка

Він дивиться у душу зі світлини,

І погляд той сумний багато значить…

Його немає… Вже сороковини…

А вбивць його, Господь, невже пробачить?

Невиховані, п’яні, бикуваті,

Яким з нудьги у кайф до всіх чіплятись…

Та раптом цій неповнолітній «ваті»

Посмів хтось українською озватись…

І враз ввімкнулась лють звіроподібна:

– Нам на нормальном язикє базарь!

Забита на смерть мова моя рідна…

Умитий кров’ю бахмутський кобзар…

Ось сорок днів, коли тебе немає…

Ятрить скорбота тисячі сердець…

Я вірю, що на небі розмовляє

З тобою українською Отець…

© Ірина Іваськів 11.01.2020

P.S. (29.11.2023): Рівно 4 роки тому, 29 листопада 2019, був убитий за українську мову громадський активіст Бахмута Артем Мирошниченко. Вже й Бахмута немає. А пам’ять про Артема є. І буде…