Андрію Мельнику. Вірші про війну. Вірші про Україну
Цей неримований вірш присвячений моєму зятю Андрію Мельнику. З 14 січня 2025 року він зниклий безвісти. Не описати той жах зі здаванням ДНК, нескінченними запитами в усі можливі інституції, тривогами й молитвами, сльозами й невизначеністю. Але ми віримо, Андрію. І чекаємо.
Андрію Мельнику
З уламків російських снарядів викладу на землі сніжинки.
Розфарбую гільзи петриківським розписом.
Виріжу з неба клаптики спокою і зшию в кольорову ковдру.
Усі хвалитимуть: який гарний вийшов печворк.
А я не скажу нікому, що то життя моє латане-перелатане.
Вкриватимусь ним, коли страшно стане…
.
Для когось «воля або смерть», для когось «влада або смерть».
Нехай для перших нагородою стане воля!
А є ще треті, які ретельно вимітають слово «смерть» з лексикону.
Але ж без смерті не воскреснути, чи не так, Ісусе?
Тож не будемо боятися. Бо смерті ув очі ми вже дивилися.
Нам тепер за проводом Божим – воскресати!..
.
Видиратимемо прапор з рук тих, хто витирає ним, як серветкою, слину.
Хто в нього шмарклі сякає чи загортає какавельки.
Не виродкам його розгортати. Не їм підіймати його на щоглу України.
Нічого. Витримає Україна і цей краш-тест.
Бо правителі приходять і уходять (ну, або тікають осоромлені й налякані).
А Україна стояла і стоятиме вічно!..
.
Ходять поміж нами душі, і ми крізь них ходимо. Лише собачки обертаються.
Виляють до них хвостиками, впізнаючи рідних.
Ми живемо в пеклі, яке нам створюють ті, які носять його в середині себе.
Але темне тло сильніше відтіняє жовтий і блакитний.
Там, де є світло, не може бути темряви – відступає вона, щезає уся.
Там, де є Україна, не може бути росії…
.
Я не примушую рядки народжуватися – лягають вони невимушено на біль…
Де ж ти, зятю мій найкращий?
Озвись, Андрійчику, бо доня божеволіє від хвилювання й кохання.
Ось лише у вересні побралися.
А в листопаді розлучила війна. А в січні – ти зниклий безвісти.
Світлини. Довідки. ДНК…
.
І неосяжна надія…
.
© Ірина Іваськів 09.02.2025


